ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Перед виходом із дому проведіть термометрію у дитини.

2. Оцініть стан здоров’я дитини та стан здоров’я самого себе.

3. Пам’ятайте, що в разі виявлення підвищеної температури та ознак респіраторних захворювань вхід на територію закладу буде заборонено.

4. При гарному самопочутті Вас та Вашої дитини, температурі тіла не більше 37,2 °С зберіться до дошкільного закладу:

· одягніть захисну маску (респіратор) так, щоб були покриті ніс та рот;

· візьміть взуття і одяг дитині на випадок дощової погоди;

· візьміть довідку від лікаря у разі перенесеного інфекційного захворювання;

· візьміть заповнену і підписану Інформаційну згоду (на початку відвідування дитиною закладу).

5. Не забутьте проінформувати вихователя про стан здоров’я дитини.

6. Пам’ятайте про те, що медичний працівник закладу повинен бути ознайомлений батьками з особливостями перебігу хронічних хвороб у дитини, щоб надати відповідну невідкладну медичну допомогу в разі необхідності.

7. Пам’ятайте про власну персональну відповідальність за правдивість інформації про стан здоров’я дитини.

8. У разі погіршення самопочуття дитини відмовтеся від відвідування дитиною закладу дошкільної освіти, зверніться по консультацію до лікаря, повідомте про причину відсутності вихователя.

9. У разі виникнення необхідності залишити дитину дома з інших причин повідомте вихователя напередодні.

10. У разі тимчасової відсутності дитини не через хворобу та бажання відновити відвідування дитиною закладу, повідомте вихователя напередодні у зв’язку з організацією харчування Вашої дитини.

11. Заборонити батькам вихованців приносити іграшки та сторонні предмети у заклад дошкільної освіти.

12. На території закладу освіти дотримуйтесь соціальної дистанції.

Потурбуймося кожен про себе та всі – про кожного!

Поради для батьків, що мають дітей дошкільного віку під час карантину через епідемію коронавірусу (COVID-19).

Діти дошкільного віку емоційно прив’язані до батьків, тому намагайтесь не панікувати щодо коронавірусу і пояснюйте усе малюкам в ігровій формі, використовуючи прості, зрозумілі їм слова. Дітям необхідно розказувати, що відбувається, щоб у них не виникло зайвих страхів і тривог. Адже, так чи інакше, карантин буде обговорюватись вдома з більшим чи меншим рівнем тривоги. І дитина точно відчує це. І гірше, коли вона не буде мати пояснень для себе. Треба пояснювати все так, як є. Що це - небезпечне захворювання, а карантин для того, щоби воно менше поширювалось, щоб ми могли про себе подбати. Поради для батьків, які допоможуть в розмові з дітьми заспокоїти та захистити їх.

Обов'язково забезпечте дитині чіткий розпорядок дня. Складіть (краще разом з дитиною) детальний розклад, що включатиме: сон, прийом їжі, прогулянку, ігру, заняття і звичайні домашні обов'язки. Намагайтеся дотримуватися цього розкладу.

Домовтеся з дитиною про правила її поведінки вдома. Просіть дитину вголос промовляти ці правила.

Частіше розмовляйте з дитиною. Пам'ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас. Використайте цей час для спільної діяльності: грайте в активні ігри, займайтеся творчістю, фантазуйте та створюйте разом! Цей час - це час нових відкриттів, знань та спільних ігор.

/Files/images/image.jpg

/Files/images/o2.jpg

/Files/images/shlola_metod_9.jpg

Адаптація дитини до дитячого садка

В житті дитини настає період, коли їй доведеться відвідувати дитячий садок. Насправді, коли це відбудеться, вирішують батьки. Вважається, що четвертий рік життя є одним із сприятливих періодів для початку відвідування дошкільного навчального закладу.

По-перше, закінчився період раннього дитинства, в якому дитина активно росла і розвивалася (освоїла ходьбу, різноманітні дії з предметами, навчилася розуміти мову і активно говорити сама), їй потрібні були близькі люди, контакти з якими були провідними в її розвитку. За перші три роки малюк підріс, зміцнів, багато чому навчився. Стосується це, насамперед, таких найважливіших навичок, як самообслуговування (малюк самостійно їсть, відвідує туалет, частково сам уміє одягатися і роздягатися, за допомогою дорослого підтримувати і наводити елементарний порядок в особистих речах і іграшках), вміння самостійно грати і налагоджувати контакти з оточуючими. Крім того, дитина вже має досвід «розлучення» з мамою на деякий час. Для успішної адаптації дитини до умов дитячого садка це не мало. Процес звикання (адаптації) до дитячого садка проходить досить індивідуально. Одні діти легко і швидко звикають, не доставляючи зайвого клопоту батькам. Інші, навпаки, звикають довго, болісно, а іноді зовсім не можуть адаптуватися.

В психологічній літературі поняття адаптації розкривається, як сукупність особливостей біологічного виду, які забезпечують специфічний спосіб життя в певних умовах середовища. Серед інших видів адаптації вчені розрізняють соціальну адаптацію. В дошкільній педагогіці цей термін трактується як активне засвоєння діючих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування та діяльності. В період адаптації в дитини відбувається перебудова динамічних стереотипів - раніше сформованих звичок і способу життя. Додайте до цього так звану імунну та фізіологічну ломку, подолання психологічних перешкод. Тому малюк переживає стрес, прояви якого різноманітні - відмова від їжі, сну, спілкування з оточуючими, відхід в себе, плач, хвороби. Щоб адаптація до дитячого садка відбувалася якомога легше, слід готувати малюка до того, що скоро в його житті настануть зміни.

Найбільш оптимальним часом року для початку відвідування дитячого садка вважається початок літа або осені. Комплектація нових груп дітьми відбувається саме навесні. Тоді ж iде планування навчально-виховної роботи на новий навчальний рік, виділення коштів на приведення групових приміщень в порядок, комплектація груп іграшками та посібниками, відповідно до віку дітей. Тоді навчальний рік почнеться вже укомплектованою дітьми групою для всіх вихованців. Але це не означає, що в інший час року малюка не візьмуть в дитячий садок. Буде дуже добре, якщо вихователь дитячого садка заздалегідь познайомиться з майбутнім вихованцем, визначить можливі труднощі і дасть рекомендації щодо їх усунення ще до того, як дитина почне систематично відвідувати дитячий садок. Щоб контролювати процес адаптації, вихователь дошкільного навчального закладу веде так званий лист адаптації, а також проводить постійну роботу з батьками дитини, які створюють необхідні умови виховання малюка вдома.

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до умов виховання в дитячому садку є єдність вимог до малюка в сім'ї та в садку. З цією метою батьків знайомлять з умовами життя дітей в групі, а також вихователь дізнається про умови виховання малюка в сім'ї, його індивідуальних особливостях, звичках. Бажано, щоб умови та вимоги до дитини з боку дорослих максимально збігалися. Стосується це, насамперед, режиму дня, навичок самообслуговування, культури поведінки. Також батьки повинні підготувати до відвідування дитячого садка і саму дитину.

По-перше, слід організовувати спілкування дитини з іншими дітьми - під час прогулянок, відвідування сімей з дітьми. Малюк повинен навчитися спілкуватися, ділитися іграшками, грати і вести себе в дитячому суспільстві.

По-друге, чим більше навичок самообслуговування засвоїть дитина, тим легше буде проходити процес адаптації до дитячого саду. В три роки дитина повинна вміти:

* Вмиватися. З невеликою допомогою дорослого мити руки, дотримуючись послідовності: дорослий допомагає закатати рукави, відрегулювати струмінь води, дитина самостійно мочить руки у воді, бере мило, намилює руки; дорослий показує, як зробити багато піни; дитина повторює намилюючi рухи, змиває мило, закриває кран; якщо кран тугий, дорослий сам остаточно закриває його; дитина самостійно витирає руки і обличчя рушником, дорослий звертає увагу дитини на те, щоб руки і обличчя були сухими. За своїм бажанням або за нагадуванням дорослого дитина охоче миє руки.

* Доглядати за зовнішнім виглядом. Радіти чистому, красивому одягу, акуратнiй зачісці. Відчувати огиду від забрудненого одягу, брудних рук, незачесаного волосся; звертатися до дорослого з проханням допомогти усунути це. Радіти, коли такі неприємні моменти усунені. За нагадуванням дорослого користуватися носовою хусткою, класти її в кишеню.

* Правильно поводитися за столом. Висловлювати прагнення їсти самостійно, відмовлятися від пропозиції, щоб годували з ложечки. Тримати ложку в руці, ретельно пережовувати їжу. Радіти, що вміє їсти самостійно, як старші. За нагадуванням дорослого користуватися серветкою. Помічати по показу вихователя красиво сервірований стіл, барвистий посуд, смачну їжу. Дізнаватися і називати деякі страви (суп, борщ, каша, котлети, салат, пюре, компот, сік, чай). За нагадуванням дорослих говорити «спасибі», допомагати прибирати за собою тарілку, чашку, серветку. Вдома мати улюблену тарілку, чашку, серветку, із задоволенням спостерігати, як мама миє посуд, робити спроби вимити свою чашку, тарілку, подати хліб, пиріжок.

* Доглядати за речами та іграшками. Разом з дорослим і за його показом складати іграшки на місце, вішати одяг, ставити взуття. Спостерігати, як дорослий пере, прасує, чистить одяг, брати участь у митті іграшок, в купанні ляльок.

* Одягатися. Вчитися за показом дорослого знімати і надягати одяг, розстібати великі гудзики спереду, шнурувати черевики. Знати свої речі, радіти охайному одягу.

* Грати. У грі відображати процеси вмивання, одягання, їжі: годувати, купати, одягати іграшки, «вчити» свої улюблені іграшки правильно їсти, вмиватися; в іграх-демонстраціях з іграшками, які показуються вихователем, допомагати ляльці правильно одягатися, приносити, наприклад, зайчикові все, що потрібно для купання зайчат, і т.п.

По-третє, необхідно привчити дитину до певного режиму дня, в якому буде місце різним видам діяльності (гігієнічні процедури, прийом їжі, ігри та заняття, прогулянка, елементарна працю та інші).

По-четверте, малюк повинен знати, що таке дитячий садок, що там роблять діти. Також в дитини повинно стимулюватися бажання відвідувати групу. Для цього дитині розповідають про життя дітей в дитячому садку, розглядають картинки, ходять до дитячого садка під час денної прогулянки дітей і спостерігають за ними.

Приблизно за місяць до початку систематичного відвідування дитячого саду (коли Ви зберете всі необхідні документи і пройдете всіх лікарів), добре, якщо домовитись з адміністрацією, і будете приводити малюка в освітній заклад тільки на час денної прогулянки. Так дитина познайомиться з вихователем, дітьми, звикне до них, навчиться спілкуватися, в неї з'являться перші уявлення про життя. Важливо, щоб цей досвід був позитивним і сприяв виникненню бажання дізнатися, що ж ще є цікавого в садку. Обов'язково подружитися з вихователями (їх, як правило, два) і помічником вихователя. Робіть це поступово. Довіра і прихильність до вихователя є необхідною умовою доброго самопочуття і розвитку дитини в дитячому садку.

З часом дитину можна буде приводити в садок з ранку до денного сну. Це займе ще якийсь час. Будьте терплячі, показуйте дитині, що Ви раді тому, що малюк вже дорослий і ходить в садок, до діток. Користуйтесь тим, що дитина виявляє потребу робити все сама, але при цьому враховуйте фактичний рівень її можливостей. Завдання дорослих - підтримати прагнення до самостійності, не погасити його критикою невмілих дій дитини, не підірвати віру дитини у власні сили. Допоможіть дитині помітити зростання своїх досягнень, відчути радість переживання успіху в діяльності. Частіше акцентуйте увагу на радісних моментах спілкування з дітьми і дорослими в дитячому садку, розпитуйте дитину про її враження.

Після закінчення деякого часу спробуйте залишити дитину на денний сон. Обов'язково обговоріть з малюком те, що, коли він прокинеться, Ви його відразу заберете. Не обов'язково в перший час спати до фактичного підйому. Спочатку можна спробувати заснути, а коли малюк прокинеться, сказати, що мама вже прийшла. Так Ви зможете заспокоїти дитину, щоб в серці була впевненість, що обов'язково будете забирати її додому ЗАВЖДИ. Адже страх розставання з близькими людьми, а тим більше з мамою, - один з найсильніших страхів (і не тільки дитячих, погодьтеся!). Поступово дитина звикне до того, що буде ходити в дитячий садок на весь день. У вечірній час в дитячому садку в дітей чимало цікавих справ - загартовуючi процедури, вечори розваг, самостійна ігрова діяльність та інші.

1.Запобігання дитячого травматизму

Народження дитини приносить у сім’ю радість, нові приємні турботи. Це природно, адже діти є продовженням батьків, які покладають на них великі надії. З появою на світ маленької людини, перед батьками постають, різноманітні і складні завдання, пов’язані в подальшому, щоб їх дитина росла здоровою і вихованою. Щоб дитина розвивалася гармонійно, була життєрадісною, щоб виросла повноцінним громадянином, вона повинна в першу чергу бути здоровою морально і фізично. Тому у нашій країні приділяється велика увага підростаючому поколінню. Поліпшення житлово-побутових умов і підвищення життєвого рівня, раціональна організація дитячого відпочинку, сприяють різкому зниженню захворюваності. Зменшилася й кількість нещасних випадків серед дітей, але на жаль ще й зараз вони загрожують здоров’ю, а інколи і життю дитини.

Аналізуючи причини нещасних випадків, дуже прикро усвідомлювати те, що в більшості нещасних випадків можна було б запобігти. І профілактична робота буде ефективною коли в цьому будуть брати участь батьки та громадськість, проте вони не тільки повинні мати чітке уявлення про причини нещасних випадків і заходи щодо їх запобігання, але й зуміти при необхідності надати правильну першу допомогу. Термін "травма” походить від латинського слова і в перекладі воно означає тілесне пошкодження при поранені. Пошкодження, які повторювались у певній групі населення називається травматизмом.

Під дитячим травматизмом слід розуміти сукупність раптово виниклих ушкоджень серед дітей різного віку. Травми серед дітей на жаль зустрічаються досить часто. Дитячий травматизм має багато характерних особливостей.

Дитяті травматизми поділяються нагрудний(з моменту народження до 1 року),переддошкільний(від 1 р. до 3 р.)дошкільний(від 3 р. до 7 р.), ішкільний(від 7 р. до 16 р.). На першому році життя у дитини швидко розвивається нервова система, формуються нервові рефлекси, і тому вплив навколишнього середовища позначається на роботі кори головного мозку. В цей час дитина старається пізнати навколишній світ і з великою цікавістю хоче познайомитись з усім новим що оточує її. Дитина старається брати все в руки, і все тягне до рота. Тому в дихальні шляхи немовлят часто попадають сторонні предмети, не рідко спостерігаються опіки стравоходу, та органів дихання. У дітей від 1 до 3 років розвивається опорно-руховий апарат, малята вчаться ходити, бігати, стрибати. Вони в цьому віці стають дуже рухливими, отже виникають травми, пов’язані з падінням дитини. У дітей від 3 до 12 років з’являються нові інтереси, формується своє "я”. Допитливість з відсутністю необхідного життєвого досвіду і навичок, невміння реально оцінити небезпеку, прагнення швидко все зробити теж нерідко призводить до нещасних випадків. Старші діти у своїх поступках стараються наслідувати старших, стараються звершувати героїчні вчинки, які б свідчили про їх хоробрість, і при цьому не вміючи правильно оцінити свої вчинки часто стають на хибний шлях. Щоб довести свою сміливість і самовпевненість, перед іншими, підлітки не задумуючись над наслідками часто переходять вулицю у небезпечних місцях, чіпляються за машини, вилазять на пожежні драбини на дахи високих будинків не думаючи про наслідки. Щоб визначити характер травми та її наслідки важливу роль відіграють і анатомічні особливості дитячого організму шкіра у немовлят дуже ніжна тому її дуже легко поранити і при цьому виникають гнійно-запальні процеси і фурункули, абсцеси та інше, але зате підшкірно-жировий прошарок, навпаки у дітей розвинений краще і при падінні дітей, оберігає тканини й органи від ушкоджень. М’язи ніжні, кістки еластичні, багаті на воду і містять в собі мало солей. Окістя товще і пластичніше. Тому у дітей швидше загоюються рани, зрощуються переломи кісток, відновлюються діяльність органів значно швидше ніж у дорослих.

Принципи запобігання травматизму різноманітні, але головною і надійною з них є постійна турбота дорослих про безпеку дітей вдома, а тому старші систематично повинні виховувати в дітях обачливість і обережність,особливо при поводженні з вогнем і небезпечними приладами. Потрібно застерігати дітей від пустощів на балконах, драбинах, деревах. Разом з тим батьки ні в якому разі не повинні забороняти дітям гратися в рухливі ігри, сковувати їх безперервними заборонами та обмеженнями все потрібно робити помірковано, щоб не образити і не принизити дитину. Інакше дитина може вирости боягузом й безініціативним, або на зло зробить все навпаки. Не можна залякувати дитину, буде правильніше коли ви час-від-часу будете розповідати про різні нещасні випадки. З малятами треба бути постійно на сторожі, усувати з їхнього шляху небезпечні предмети, старшим дітям треба постійно пояснювати небезпеку, яку таять в собі необдумані вчинки, доводити помилковість порочних уявлень про героїзм. Допоможуть батьками в цьому вдало підібрана література, кінофільми, телепередачі. Дорослим також ні на мить не можна забувати, що діти схильні наслідувати їх. Якщо дитина бачить що старші порушують правила вуличного руху, легковажно ставлять до рекомендації, той від дитини марно вимагати чогось іншого, бо дитина перш за все бере приклад з дорослих. Лише спільні зусилля батьків, вихователів працівників громадських організацій зможуть забезпечити позитивний ефект у боротьбі з транспортним травматизмом.

Не варто забувати і про те, що вчити правила вуличного руху діти повинні з переддошкільного віку, а також дошкільного, тобто в яслах, і дитячих садках. Заняття проводять вихователі і медичний персонал, звичайно в тісному контакті з батьками. Форми роботи можуть бути найрізноманітніші: прогулянки, екскурсії по місту, бесіди, ігри та інше.

Під час прогулянок та екскурсій,наприклад, вихователь має звернути увагу дітей на інтенсивність вуличного руху і поведінку на вулиці. Учнів молодших класів необхідно привчати ходити тільки по тротуарах з правого боку, звертати увагу на сигнал "бережись автомобіля” у тих місцях де нема тротуарах, іти слід по лівому боці вулиці на зустріч транспорту.

Основне правило для батьків: дитина повинна відчувати любов та увагу оточуючих, бути під пильним наглядом дорослих.

2. ВИХОВАННЯ У ДІТЕЙ ПОЧУТТЯ ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА СВОЮ БЕЗПЕКУ

Шановнібатьки!

Використовуйте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.

Оцінюйте кожну самостійну справу дитини Позитивно.

Намагайтеся помітити позитивні зміни в дитині і не забудьте похвалити її, навіть якщо ці зміни незначні.

Пам’ятайте, що при частому зверненні до заохочення та похвали ви сприяєте розвитку у дитини впевненості у собі.

Намагайтеся вчити дитину, як виправити негарний вчинок.

Висловлюйте своє ставлення до незалежної поведінки дитини ясно і однозначно, залишаючи впевненість у вмінні дитини діяти правильно.

Розмовляйте з дитиною в тоні поваги та співробітництва.

Залучайте дитину до процесу прийняття рішень.

Пам’ятайте, що ви навчаєте дитину на власному прикладі.

Намагайтеся уникати пустих погроз.

Вчіть дитину прагнути до успіху, бо успіх визнаний дорослими, є мірилом її цінності.

Рахуйтеся з думкою дитини — дитина має право бути невдоволеною, навіть обуреною, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку.

Залучайте дитину до вирішення проблемних ситуацій.

Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів — вони викличуть у дитини лише негативні емоції, аж ніяк не вплинувши на виправлення поведінки.

Намагайтеся не виражати перевагу одному з дітей.

Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити; давайте їй посильні завдання та доручення.

Пам’ятайте, що тільки любов та шанобливе ставлення до дитини сприятимуть вихованню особистості!

3. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНОГО ТРАВМАТИЗМУ СЕРЕД ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Шановні батьки!

Швидке збільшення інтенсивності руху висуває серйозне завдання — забезпечення безпеки руху пішоходів. У попередженні дорожньо-транспортного травматизму роль відіграє робота дорослих з роз’яснення дошкільникам дорожнього руху і прищеплення навичок дисциплінованості на і дорогах.

Щоб не допустити лиха на дорозі, вам необхідно:

- не подавати дітям негативного прикладу, порушуючи правил дорожнього руху;

- не чіплятися на підніжку транспорту і не стрибати на ходу, своїм прикладом не заохотити дітей;

Øвчити переходити вулицю на зелене світло світлофора, користуватись підземним переходом;

- на власному прикладі вчити користуватись нерегульованим пішохідним переходом;

- при перетині вулиці нерегульованим пішохідним переходом радити дітям йти в загальній масі пішоходів, бо дитина сама ще не завждиздатна оцінити дорожню ситуацію;

- не дозволяти дітям з’являтися зненацька перед транспортними засобами;

- вчити дітей правильно обходити транспорт на зупинках (трамвай — спереду, тролейбус, автомобіль та автобус — позаду);

- не дозволяти дітям самостійно користуватися громадським транспортом;

- не допускати ігор дітей на проїжджій частині дороги;

- не дозволяти дітям грати з м’ячем, кататися не велосипеді, ковзанах, роликах, лижах, санчатах на проїжджій частині дороги та поблизу від неї.

Сподіваємося, що ви прислухаєтесь до наших порад!

4. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПОЖЕЖІ ВІД ПУСТОЩІВ ТА

НЕОБЕРЕЖНОГО ПОВОДЖЕННЯ З ВОГНЕМ

Щоб не допустити пожежі необхідно виконувати наступні правила пожежної безпеки:

—зберігати сірники в місцях, недоступних дітям;

—не дозволяти дітям розводити багаття;

—не дозволяти самостійно вмикати електронагрівальні прилади;

—не дозволяти користуватися газовими приладами;

—не допускати перегляд телепередач, користування комп’ютером за відсутності дорослих;

—не залишати малолітніх дітей без нагляду;

—не вмикати електроприлади з пошкодженим дротом чи струмоприймачем;

—не нагрівати лаки та фарби на відкритому вогні;

—не заставляти шляхи евакуації (лоджії, балкони, коридори);

—не зберігати на балконах легкозаймисті речовини (бензин, мастила, ацетон);

—не сушити речі над газовою плитою;

—не користуватися саморобними ялинковими гірляндами;

—не влаштовувати піротехнічні заходи з балкону та поряд з будівлею;

—не палити в ліжку.

Шановні батьки!Ставтеся негативно до дитячих ігор з вогнем. Роз’яснюйте, що їхні пустощі з вогнем можуть спричинити пожежу, загибель у вогні майна, та людей!

Своїм прикладом навчайте дітей суворому виконанню протипожежних вимог.

Пам’ятайте, що приклад старших є для дітей кращим методом виховання.

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном «101».

5. ДІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ

Шановні батьки!

Щоб зберегти життя своє та ваших близьких, дотримуйтесь послідовності дій під час виникнення пожежі:

подзвонити до служби порятунку за номером «101»;

викликаючи службу порятунку, чітко називати адресу, поверх, номер квартири та своє прізвище; сповістити, що саме горить;

негайно евакуювати з приміщення дітей, немічних людей та людей похилого віку;

при евакуації уникати користування ліфтом, бо є ризик відключення ліфта від електроструму;

при евакуації з висотного будинку більше щансів мають ті люди, що не біжать вниз крізь дим та вогонь, а шукають порятунку на даху будівлі;

пересуватися потрібно швидко, але зважати на те, що кисню більшебіля підлоги, а тому краще до виходу повзти, закриваючи обличчя вологою тканиною;

при евакуації заручитися чиєюсь підтримкою, хто вас підстрахує і допоможе, якщо ви знепритомнієте від диму;

намагатись загасити полум’я засобами первинного пожежогасіння;

до первинних засобів належить вода, пісок, товста зволожена тканина (ковдра, килим), вогнегасник;

за можливості м’які предмети вкинути до ванни та залити водою;

вимкнути електропроводку, щоб уникнути ураження електрострумом;

не відчиняти вікна, щоб не живити пожежу свіжим притоком кисню;

Усі вище названі дії можливі лише в тому разі, якщо пожежа піддається знищенню в перщі хвилини. У разі значного розповсюдження вогню слід негайно залишити приміщення, бо в сучасних квартирах дуже багато матеріалів з синтетичним покриттям, що виділяє дуже ядучу| субстанцію. Вдихнувши дим з тліючого лінолеуму чи меблів з МДС є ризик знепритомніти і згоріти заживо!

При виникненні пожежі не втрачайте здорового глузду, негайно орієнтуйтесь у ситуації та приймайте рішучі дії щодо запобігання тяжким наслідкам!

При виникненні пожежі негайно викликайте пожежну охорону за телефоном«101».

6. ПАМ’ЯТКА

«ОТРУЄННЯ ЛІКАМИ ТА ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ»

Діти з великою цікавістю ставляться до ліків та лікарських засобів:по-перше, вони вважають їх корисними, бо вони допомагають їм видужувати; по-друге зараз сучасні препарати часто виготовляють у привабливій формі і приємними на смак (деякі нагадують за смаком та ароматом цукерки). Тому й потрібно тримати аптечку далі від поля зору та досяжності дитини. Якщо ж біда сталася, то перша допомога повинна бути надана якісно і вчасно. Слід зауважити, що ліки — це також до деякої міри хімічні речовини. А тому й на них розповсюджується градація першої допомоги. Якщо дитина проковтнула кілька пігулок аспірину, антибіотиків, засобів від кашлю та головного болю, а також снодійний препарат, необхідно виконати наступні заходи:

— відпоїти водою, чаєм чи соками;

— викликати блювоту;

— дати кілька розтовчених та змішаних з водою пігулок активованого вугілля.

При потраплянні в організм дитини вітамінних препаратів можна обмежитись відпоюванням та викликом блювання, а валеріани — тільки прийомом великої кількості рідини.

Якщо дитина отруїлася нашатирем чи йодом, необхідно її відпоювати, але не доводити до блювання, бо при повторному проході цих субстанцій через стравохід можуть виникнути опіки слизової оболонки. Після надання першої допомоги дитину необхідно відтранспортувати до лікарні. У деяких випадках при умові нормального самопочуття і отримання професійної консультації госпіталізація необов’язкова.

7. ПАМ’ЯТКА

«ОТРУЄННЯ ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ»

Сучасні хімічні засоби є нашими помічниками в побуті, сільському господарстві та на виробництві. До хімічних речовин належать отрутохімікати, препарати побутової хімії (косметичні й миючі засоби, плямовивідники, лакофарбові вироби), інсектициди (хлорофос, карбофос, дихлофос тощо).

При хімічних отруєннях має місце різний підхід до виведення отрути з організму. Тому використовуйте наступну градацію.

Використовувати напої (негазована вода, чай, соки) дозволяється при отруєнні: ацетоном, антифризом та каустичною содою; горілкою та парфумами; дезодорантом та лаком для нігтів; дезинфікуючими засобами та хлором; зубною пастою та кормом для домашніх тварин; взуттєвим кремом, лугом, милом, оцтовою есенцією та соляною кислотою; мишачою отрутою та засобами для травлення комах; тютюном та барвниками у фломастерах.

Викликати блювоту, щоб вивести отруту з організму необхідно при отруєнні: антифризом, горілкою, лаком для нігтів, мишачою отрутою, парфумами, тютюном.

Дати кілька пігулок активованого вугілля, щоб абсорбувати отруту, яка залишилася в організмі, рекомендується при отруєнні: ацетоном, барвниками у фломастерах, бензином, засобами від комах, кормами домашніх тварин, кремом для взуття, лаком для нігтів,мишачою отрутою, тютюном та фарбами.

Не викликати блювоту, тому що названі субстанції можуть завдати більшої шкоди, якщо вдруге пройдуть стравоходом, при отруєнні: бензином, засобом для дезинфекції, інсектицидами, каустичною содою, лугом, оцтовою есенцією, соляною кислотою, фарбами, хлором.

Дати невелику кількість жирних вершків чи шматочок вершкового масла, щоб розчинити пінні хімікати, потрібно при отруєнні: дезодорантом, милом, шампунем.

УВАГА!!!

Відпоювати молоком не можна, бо воно посилює всмоктування отрути. Майже при всіх видах хімічних отруєнь відразу після надання першої допомоги слід викликати швидку допомогу або негайно доставити дитину до лікарні. За умови задовільного стану дитини можна скористатися порадами лікаря та не викликати швидку допомогу при отруєнні дезодорантом, зубною пастою, кормом для собак та кішок, кремом для взуття, милом, шампунем, парфумами.

8. Безпека життєдіяльності дошкільників

  • ШАНОВНІ БАТЬКИ!
  • Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища. Щоб вберегти дитину від біди, треба пам’ятати та дотримуватись наступних правил:
  • –не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;
  • –вчити дитину користуватися дверним вічком;
  • –не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;
  • –вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104;
  • –забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;
  • –забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;
  • –не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;
  • –запобігати формуванню в дитині жорстокого ставлення до тварин;
  • –не дозволяти дражнити тварин;
  • –не дозволяти вмикати електроприлади за відсутності дорослих;
  • –не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;
  • –не дозволяти визирати у відчинене вікно;
  • –вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;
  • –вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.
  • Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти своє життя та здоров’я!
Кiлькiсть переглядiв: 0